Доброго дня! Нарешті я дійшла до написання листа Вам. Ви знаєте, як я щиро вдячна Вам за все, що Ви робите для наших родин!

Мета мого листа проста: щоб люди більше цінили те, що мають, бо все познається в порівнянні — повірте, наша медицина та лікування не найгірші в світі. Так, медичне обслуговування в нас полусовкове або приватно-недоступне, тим не менш за кордоном любов до наших «швидких» чи страшних скарифікаторів реально сильнішає.

Ми на Кіпрі живемо вже два роки — переїхали, бо трапилась можливість. Ніхто не попередив, а самі не додумались, що доведеться звикати до місцевих вірусів і бактерій так жорстоко. Ми молода родина, в нас двоє діток. На момент переїзду молодшому був 1 рік і 4 місяці, а старшому — 4 роки і 9 місяців. Діти не тепличні, росли адекватно. Ми теж звичайні, в Україні хворіли в сезон вірусів максимум 2–3 рази; діти частіше, бо садки, самі розумієте)).

За 8 місяців на Кіпрі діти хворіли кожен місяць, старший ходив у садок, але за чотири місяці відвідування дитсадка був там днів 22 в сумі. Було й таке, що перерва між новими вірусами складала 2–3 дні. Це мене до сказу доводило, ще й жили в будинку, де багато квартир: я реально розуміла, що ми хапали ГРВІ в ліфті. Так, це були ГРВІ, а я ж знаю, що з ними робити: і скільки пити, і як охолоджувати повітря, і як ніс промивати. Іноді, звісно, допомагало, іноді закінчувалось антибіотиком. Тут все кашльове лікують вентоліном і пульмікортом, ну і сиропом сольмукол. Мій улюблений «АСС 100» довелось привозити з собою, як і лазолван і мукалтін. Взагалі тут не паряться з призначенням антибіотиків — попив один, через місяць інший.

З того садка ми пішли через неприємні асоціації, бо вся наша родина і ще два друга в лютому 2015 року захворіли на свиний грип. Я потрапила на 3-й день хвороби старшого сина і на другий день хвороби власної та молодшого в стаціонар, бо старший не зміг зранку встати на ноги, ну і молодший разом із ним. Важкий цей грип, сильно заразний і реально виходиш із нього з отитом, гайморитом і, зрозуміло, з антибіотиками. І це діти поїлися, були під крапельницею, чистились носи та нурофено-панадоли пились кожні 4–5 годин, бо реально температура підіймалася.

Так, зручно те, шо про діагноз «свиний грип» дізнались із аналізів, які взяли в стаціонарі за 15 хвилин (170€), але лікування... Жарознижувальне, та-да-дам вентолін і пульмікорт, сольмукол. На моє питання про «Таміфлю» лікар сказав, що це лише для людей похилого віку, мовляв, із нашим імунітетом і так впораємося.

У підсумку за 8 місяців дорослі хворіли 4 рази (2 серйозні хвороби), діти разів 9. За наступні півроку діти ще хворіли десь 5 разів, причому старший — на скарлатину та гемофільну ангіну. Потім за наступні 8 місяців наші імунітети звикли))).

А от зараз другий тиждень намагаємося побороти аденовірусну інфекцію. Чогось для мене вона виявилася гіршою за свиний грип. Бо в лікарні я хоч могла промивати ніс собі й дітям, полоскати горло, вимірювати температуру, а тут лежала і не рухалася майже, не могла піднятися. Починалось все у дітей із температури в 37, через 6 годин — 38,5–39. Збиваєш, іноді збивалася по 2–2,5 години, потім знов через 6–7 годин підіймалася, щоправда, були один день перерви до 11–12 годин, але потім все відновлювалося. Доки набігає до 38,5, бо жарознижувальне не даю, озноб сильний — при +24 вдома під ковдрою холодно. Очі сльозяться. В молодшого відбило апетит. У старшого не відбило, що було дивно при вірусі, але він із кон’юнктивітом, очі червоні. В мене досі біль у горлі, вухах, кістках. У підсумку маємо в кожного на 4-й день хвороби — призначення антибіотика. Бо в молодшого СРБ (це реактивний білок) на цей день — 168. В старшого — 90. У мене антибіотик пішов, бо стан настільки жахливий, що чекати консультації терапевта, якого, на жаль, не займала ще, бо консультує педіатр, не маю сил. Та й це не наші віруси...

Перший рік не розуміла педіатра з його «нєбулами», а потім просто усвідомила: тут такої кількості сиропчиків просто нема, а ось небулайзер в аренду в кожній аптеці можна взяти (50€ застави та 2–3€/доба користування).

А ще «швидка» тут приїжджає, коли тобі реально дуже і дуже погано. Якщо ти хоч якось перебираєш ногами, то їдеш сам, дитину — везеш на руках. Лікар може прийти додому, але це в два рази дорожче, і не факт, що страхова ці витрати відшкодує. За два роки тут ми їздили завжди до лікаря. Тож цінуйте наших лікарів!

Олена

опубликовано 23/02/2017 17:01
обновлено 23/02/2017
Мир детства

Комментарии

Для того чтобы оставить комментарий, пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.



Скачивайте наши приложения